 «Мне голос был. Он звал утешно...» («Мені був голос. Він, утішний...») Переклала С. Жолоб
* * *
Мне голос был. Он звал утешно,
Он говорил: «Иди сюда,
Оставь свой край, глухой и грешный,
Оставь Россию навсегда.
Я кровь от рук твоих отмою,
Из сердца выну черный стыд,
Я новым именем покрою
Боль поражений и обид».
Но равнодушно и спокойно
Руками я замкнула слух,
Чтоб этой речью недостойной
Не осквернился скорбный дух.
Осень 1917
* * *
Мені був голос. Він, утішний,
Позвав мене: «Іди сюди,
Покинь свій край глухий і грішний,
Покинь Росію назавжди.
Я кров із рук твоїх відмию,
Із серця вийму чорний страм,
Я новим іменем покрию
Сліди образ і давніх ран».
Але спокійна і холодна
Руками я замкнула слух,
Щоб жодним словом тим підлотним
Не осквернився скорбний Дух.
Осінь 1917
«Мне голос был. Он звал утешно...» («Мені був голос. Він, утішний...») Переклала С. Жолоб
ВАШЕ МНЕНИЕ о АННА АХМАТОВА - «Мне голос был. Он звал утешно...» («Мені був голос. Він, утішний...») - АННА АХМАТОВА українською мовою
|
Главная 
